Лемки — етнографічна група української нації, яка найдалі висунута на Захід. Етнографічна територія лемків охоплює гірську смугу Західної частини Карпат, яка входить до складу Польщі, Словаччини, а також Закарпатської області України від ріки Уж до ріки Боржава. Територію Карпат, Закарпаття і значну частину нинішньої Галичини заселяло в минулому плем’я хорватів — наших спільних давніх предків. Ці землі здавна мали тісні зв’язки з Київською Руссю, входили в її склад.
Наука засвідчує, що український етнос сформувався на базі південноруських племен полян, сіверян, дулібів, уличів, тиверців, хорватів і відносить до однієї групи мови цих племен. З сивої давнини дійшли до нас від наших далеких предків такі добре всім знані слова як гай, діл, криниця, жито, вовна, горб і багато інших. Не підлягає сумніву, що в часи Київської Русі етноніми “русичі”, “Русь”, і похідні від них були поширені саме в Україні і лише поступово разом з поширенням християнства на північні регіони ці назви стали сприйматись там як власні. Цей процес тривав до XIII ст.
Паралельно вживався етнонім “Україна”. Вчені вважають, що назва “Україна” дуже давнього походження і виводять її від назв “Край”, “Країна”, звідки й походить добре знане на Лемківщині і всій Україні слово “краяни”. Деякі російські і польські історики з політичних міркувань виводять назву “Україна” від слів “окраїна”, при чому одні вважають “окраїну” російською, а другі — польською.
Історична наука засвідчує таку ж давню історію синьо-жовтих національних кольорів, які були здавна популярними в Україні, зокрема в Галицько-Волинському князівстві і на Закарпатті. Під цими кольорами брала участь в боях сяніцька дружина. Як стверджує польський історик Ян Длугош, під синьо-жовтими знаменами виступала дружина Перемишльської землі у славнозвісній Грюнвальдській битві 1410 р.
Отже, про те, що лемки є складовою частиною українського народу свідчить спільне походження, історія, культура, мова, віра і спільна для всіх україців недоля, яка розкидала наш народ по всіх континентах.
Та найтрагічнішим за своїми наслідками було для лемків ХХ ст. Перемога у другій світовій війні більшовицького тоталітаризму над нациським принесла їм замість очікуваної свободи насильство і терор, депортацію 1944-46 рр. і варварську акцію ”Вісла” в 1947 р. Здійснено акт етноциду щодо цілої етнографічної групи українського народу, яких позбавлено рідної землі. Поставлено під загрозу дальший розвиток самобутньої культури лемків.
|
|
